Войти на сайт

Войди на сайт, используя одну из соцсетей:

×
Ты уже голосовал за этот комментарий
Наверх


Обзоры

Чудесный мир Олега Скрипки и группы «ВВ»

Интервью с Олегом Скрипкой и Евгением Рогачевским. О новом альбоме, симфо-панке и ресторанном бизнесе.
6 ноября 2013 в 18:23
2486 просмотров

Вчера, 5 ноября, в клубе «Тайм-аут» прошел концерт группы «Воплі Відоплясова» в рамках турне в поддержку 10-го альбома «Чудовий світ». О новом музыкальном явлении «симфо-панк», украинской культуре и ресторанном бизнесе читай со слов самого Олега Скрипки. 

Честно говоря, о том, что у журналистов есть возможность пообщаться с эпичной украинской рок-группой «ВВ», мы узнали где-то за 6 часов до пресс-конференции. Для того, чтобы задать фронтмену группы «ВВ» Олегу Скрипке парочку интересующих нас вопросов, журналистам Выходного потребовалось немного подождать на улице и еще довольно долго ждать внутри, в импровизированном зале для пресс-конференций, так как автомобиль с Олегом Скрипкой застрял в бесконечной пробке где-то среди переплетения днепропетровских дорог.

Наконец, спустя час нашего ожидания, Олег бодрой походкой вошел в зал. Он оказался немного ниже ростом, чем я его себе представляла. На нем была ярко-желая кофта с принтом, изображающим картину украинской художницы Марии Примаченко, на шее — шнурок с этнической фенечкой. Невероятно приятно, что артисту с 25-летним стажем не чужды манеры приличия: Скрипка извинился за опоздание, с улыбкой оглядел собравшихся журналистов и занял свое место за столом для звезд. Вместе с Олегом в пресс-конференции принимал участие гитарист группы Евгений Рогачевский, немного смахивающий на казака Мамая благодаря необычной форме усов.

Одновременно с приходом звезд на видеокамерах загорелись красные лампочки, заработали диктофоны.

Речь Скрипки как всегда была полна фирменных словечек, патриотичных высказываний и искрящих шуток, которые при переводе на русский язык померкли бы и потеряли весь свой колорит. Более того, вопросы артистам пресса задавала на близком и горячо любимом украинском языке. Русскоязычные читатели по необходимости могут обратиться за переводом в редакцию блога «Выходной».   

«Чудовий світ»

«Чудовий світ» — це назва нашої нової програми, нового альбому, пісні, яка недавно вийшла в ефір, та кліпу на цю пісню. Це новий погляд на нашу творчу діяльність. Так сталося, що ми багато років не випускали альбоми і грали приблизно ту програму, яку просила публіка. Але це така пастка. Коли піддаєшся публіці, програма формується, але ти не розвиваєшся, деградуєш як сценічний артист. І ми вирішили зусиллям волі запропонувати публіці нові пісні. Сьогодні це проблема не тільки групи Воплі Відоплясова, а усих артистів: нові пісні все важче і важче пропонувати публіці. Мабуть, такий інформаційний потік, що хочеться слухати щось старе чи співати кавери на старі пісні. І у такому колективі як ми, з таким стажем (нещодавно гурт масштабно відсвяткував своє 25-річчя, — прим. авт.), це відчувається.

Записували новий альбом переважно у себе на репетиційній базі в Києві. Довелось придбати деяке обладнання. Але, як казав один кіногерой із фільму П'ятий Елемент: «Якщо хочеш зробити щось добре — зроби це сам». Як нам здається, нам увесь час не щастило у студійній роботі зі спеціалістами, які б могли адекватно відобразити наші ідеі. І всі попередні альбоми виходили такими, якими виходили. А цей альбом вийшов таким, яким ми хотіли. 

Про гастрольний тур

У такій іпостасі, яку я називаю просто гурт «Воплі Відоплясова & оркестр» ми проїхали багато концертів (У Дніпропетровську був 11-й, — прим. автора). Відверто кажучи, перші концерти були притирочні, хоча ми багато репетирували. Для цього ми орендували будинок офіцерів у Києві. Але на публіці грати програму з усіма пирогами, скрипками і підспівками було незвично. Зараз вже програма живе, і я навіть подумав: «коли ми закінчимо тур, як ми будемо без всього цього грати?». Вже наскільки комфортно, зручно, цікаво і так серьйозно виходить. Це нібито до сих пір ми гралися в цацки-пецки, а отут вже такий серйозний симфо-рок виходить.

Скрипка і оркестр

Якщо зі сторони подивитися, мабуть це тенденція, тому що рок-н-рол із якогось авангарду, з революційної музики сьогодні переходить в іпостась класичного стилю музики і, може, набуває більш академічні форми. З іншого боку, це стосується віку виконавців. Ясна річ, ми з підлітків переросли в дорослих мужів. А дорослі мужі вже подають ті речі, які вони мислять, більш солідно, послідовно і розлого. І це потребує якихось додаткових інструменів, зусиль і механізмів.

Ми не просто зробили програму, адаптувавши старі пісні у новому звучанні. Вірніше, це потім уже так сталося автоматично зі старими піснями. Програма нового альбому складена таким чином, що вона створювалась за допомогою додаткових інструментів (скрипки, альту, сітари) і нам нічого не залишалось, як виконати нові пісні із оркестром. Деякі нові пісні ми намагалися виконати у складі чотирьох людей і це важко, бо недостатньо інструментів. Наприклад, пісня «Чудовий світ» без оркестру абсолютно не звучить,тому що аранжувально вона потребує помічників.

Про натуру артиста

Артист — це іпостась егоцентрична. Ми не дуже в курсі, чим займаються інші артисти. У тебе своя кухня, ти живеш своїми внутрішніми процесами, і вони для тебе натуральні. І якщо такі подібні процеси відбуваються у інших артистів, ну, значить, щось у них в голові і в душі відбувається подібне, але що в них відбувається, я не можу сказати точно.

Про вдалий концерт і українських фанів

Реакція українських фанів відрізняється від реакції... українських фанів. Це залежить від міста. Ми, наприклад, приїхали з Луганська до Запоріжжя і це просто 2 різних світи. Кожне місто має свій темперамент.

Не дивлячись на те, що ми всі такі творчі і натхненні, успіх концерту на 80% залежить від технічних параметрів. Якщо ми нічого не зможемо зробити зі звуком в цій залі, концерт буде майже провальний. Як би ми не вигинаися, як би з усіма оркестрами не грали, все просто буде гудіти, як у відрі. I з цим ти нічого не зробиш, бо зала не призначена для рокових концертів. І майже всі зали, які ми проїхали, на 50% не призначені для концертів взагалі. Скільки скрипок ми не грали б, їх просто не чути, тому що гуде і все.

Відсотків на 30 все залежить від нашого фізичного стану, наскільки ми підготовані. Але ми професіонали, ми викладуємся на всі 100. Реакція фанів залежить також від заповненості залу.  Якщо зал заповнений, тоді всім комфортно, всім здається, що артист класний. Якщо не заповнений, тоді треба більше вкачувати енергії в глядача, бо у нього немає довіри. Коли є довіра, то з першої пісні все вибухає. Ще є така тенденція: Західна Україна більше слухає, а Cхідна — більше танцює. А ми колектив більш танцювальний, тому краще нас приймає Східна Україна.

Євген Рогачевський про відносини в гурті і репетиції

Ми бережемо творчі відносини. Не дуже наполягаємо на спільних зустрічах, окрім концертів. Тоді відносини стають більш цінними, більше накопичується ідей, більше енергіі і потім вона з різних шляхів і виливається у щось єдине.

Репетиції після 17 років сумісної праці вже зайві, вони заважають. Репетиції потрібні для створення нового, спочатку для запису, а потім для виконання.

У cтилі симфо-панку

Це я для сміху назвав симфо-панк. Гарно звучить? Симфо — це симфонічне звучання. Перша пісня у програмі одразу вводить вас у курс справ. Панк, мабуть, лишився у старих піснях. «Танці» — це класична панківська пісня, і текст він психоделічний, такий, ще з 80-х років. В українській поезії цей стиль називається Бу-Ба-Бу, у світовій — дадаїзм. Це коли немає раціонального зерна, виникають підсвідомі образи, але якось воно компанується.

Олег Скрипка у ресторанному бізнесі

Чесно кажучи, ресторану приділяю небагато часу (Олег співвласник ресторану «Канапа» на Андріївському узвозі). Робота була на початку, коли треба було цей ресторан придумати і запустити. Мета була  зробити культурний осередок, щоб створити комфортну обстановку для культурної людини. Ні для кого не секрет, що сучасна українська цивілізація іде таки шляхом, що культурній людині некомфортно: куди б ми не ходили, що б ми не чули. Соціум витісняє культурних людей чи просто в андеграунд, чи собі на кухню, чи за кордон.

У якому закладі я б не був, в універмазі чи в аеропорту, як би тихо музика не грала, я все одно реагую на неї. Для нас, музикантів, аудіо-атмосфера дуже важлива. Якщо це музика низької якості, я себе відчуваю некомфортно. Комфорт виникає там, де якісна музика крутиться, наприклад, у Канаді, Америці, Австрїї та інших.

Про сучасну українску гастрономію

Істерія навколо іноземної гастрономії, яка відбувається в Україні — це жлобство. Якщо люди хочуть поїсти смачненького, то це одразу італійська, французька кухня. Це трансформоване сучасне жлобство, тому що висока кухня мусить бути українська. Висока культура може бути тільки вітчизняна. І ми можемо почувати себе культурними людьми, якщо будемо культивувати власну культуру. Маючи таку неперевершену гастрономічну традицію, абсолютно її не поважати, не створювати ресторани високої української кухні... Олігархи ніколи в ресторани української кухні не ходять, тому що для них все українське пов'язано з низьким і це ганебно. У Києві на Андріївському узвозі створено ресторан, де ти можеш почувати себе елегантно, смакувати українську авторську кухню, слухати гарні пісні, український джаз і тому подібне. 

А потом был концерт, на котором Скрипка, хоть и не порвал аккордеон, но выложился до последней капли пота; были «Танці» і была долгожданная «Весна». Но это уже другая история. История новых «ВВ».





Популярное в блоге





3 комментария

Rita Nedil'ko
Rita Nedil'ko 7 ноября 2013 в 13:46
Скрипка - интереснейший человек. На Украине аналога творчеству группы ВВ как такового просто нет. Жаль, что не попала на концерт, "чудовий свiт" буду постигать сидя в наушниках.
+1
Наталия Parker
Наталия Parker 7 ноября 2013 в 20:07
Rita, не хочу показаться наивной, но у нас есть достаточно качественных украинских групп, каторые представляют нашу страну на мировой сцене, просто у нас они не в почете, потому что на украинском культурном рынке заправляют Света Лобода, Максим Марских, Елёша и прочие штампованные артисты. А ВВ, кстати, прославились у нас благодаря тому же эпатажу, которым сейчас уже никого не удивишь. Но от этого, конечно, им почета не меньше :)
0
Алинка Кузнецова
Алинка Кузнецова 7 ноября 2013 в 19:08
Они очень зажигают!и действительно вот уже сколько лет, но они еще на сцене.
+2